Комунікація
вчителя і батьків: 8 лайфхаків
Пальчикова гімнастика – надзвичайно корисний та
необхідний інструмент комфортного дистанційного уроку, особливо у початковій
школі!
Психомоторний розвиток
є основою для психічного розвитку дитини. Адже він передбачає використання
різних поз тіла, єдності рухів при взаємодії всіх психічних процесів мовлення
та мислення.
Комунікація
вчителя і батьків: 8 лайфхаків
Як налагодити
ефективну комунікацію з батьками учнів.
Можна зрозуміти, чому дитина не хоче йти
до школи. А от чому педагог з досвідом роботи (значним і не дуже) прокидається
вранці з думкою: «А можна я не піду до школи?», не завжди є таким
очевидним. Діти? Керівництво? Робота з паперами? Можливо. Але останнім часом
один із найбільших стрес-факторів у роботі педагога – зустрічі з батьками
учнів.
Батьків до школи запрошують з різних
причин – приємних і не дуже. Тому дехто з них приходить із позитивом, а хтось –
заздалегідь налаштовує себе на негатив. Завдання вчителя – поспілкуватися з
кожним.
На жаль, трапляються випадки, коли
вчитель та батьки не знаходять спільної мови, а це може спровокувати
конфлікт. Діти дуже гостро сприймають емоційну напруженість, яка відчувається
між дорослими, що негативно впливає на навчальний процес.
Доброзичлива атмосфера в стосунках
учителя та батьків школярів забезпечується ефективною комунікацією. Добре, коли
обидві сторони можуть висловити думку та зрозуміти позицію один одного. Мирне
та конструктивне вирішення нагальних питань – ось до чого варто прагнути, бо
суперечки негативно впливають передусім на дитину. Доброзичлива комунікація
збереже нерви вчителю.
Ефективна комунікація – доброзичливе
спілкування, бесіда, під час якої всі учасники вільно висловлюють думки,
дослухаються до позиції іншої сторони, а також знаходять шляхи конструктивного
вирішення питання, яке обговорюється.
Пропонуємо декілька лайфхаків, які
допоможуть вам ефективно спілкуватися з батьками учнів, досягати спільної мети
й залишатися врівноваженими та усміхненими.
1. Відкинути
негативний досвід.
Зрозуміло, що за роки вашого
вчителювання траплялися прикрі випадки під час вирішення складних питань з
батьками деяких учнів, що наклало негативний відбиток на ваше сприйняття. Але ж
це вже у минулому. Перед вами інші батьки, тому не налаштовуйтесь заздалегідь
на негативну реакцію. Зустрічайте всіх з посмішкою та позитивом. Може статися
так, що саме ваш піднесений настрій допоможе уникнути конфлікту та зробити
спілкування позитивним. Упередженість не потрібна ані вам, ані батькам,
ані учням. Не дозволяйте керувати вашим настроєм нікому, крім вас.
2.
Раціоналізувати ситуацію.
Бачите, що щось пішло не так? Зіграйте
на випередження! Для профілактики конфлікту слід чітко сформулювати аргументи
«Я за...» та висловити «Я проти...». Запропонуйте співрозмовнику так само
висловити думки. А потім скажіть про свої побажання та дізнайтеся про
очікування батьків учня від цієї зустрічі. Так ви конструктивно обговорите
причину зустрічі.
3. Контролювати свою
реакцію на агресію.
Вона проявляється емоцією гніву. Це
неприємно, але інколи за агресивною поведінкою батька чи матері приховується
страх. Вони бояться, що занедбали дитину, а значить, вони погано її виховують.
Покажіть, що проблема не безнадійна, що в цілому все добре, але є моменти, над
якими слід попрацювати. А виховання та навчання дитини – не ті предмети, за які
ви ставите оцінки у щоденник, тим більше батькам.
Зауважимо, що саме емоція гніву лежить в
основі ентузіазму та цілеспрямованості. Спрямуйте її не на конфлікт з батьками
учня, а на конструктивну співпрацю. Чим матуся учня роздратованіша, тим
впевненіше та спокійніше має триматися вчитель. Конфлікт не потрібен нікому.
Найчастіше буває, що людина не погана, просто спілкується так, як її колись
навчили.
4. Не забувати про
кінцеву мету спілкування.
Дорослі, здавалося б, виховані, знають,
як поводитися серед людей, як спілкуватися з ними. Але вчителю часто доводиться
стикатися з неприйнятною поведінкою батьків, особливо, коли останні переходять
на крик чи особисті образи. Це деструктивний підхід, за яким ховається спільна
позитивна для всіх мета – успішне та комфортне навчання дитини. Але ж важливо
почути одне одного.
У цьому випадку психологи радять згадати
про презумпцію прекрасності. Кожна людина хороша та приємна, доки не довела
протилежне. Тобто треба віднайти у співрозмовнику щось позитивне, навіть якщо
це чийсь дуже роздратований батько. Звісно, спершу виникає імпульс відповісти
людині у тій манері, в якій до неї звертаються. Але треба затамувати подих та
пригадати, що ці люди піклуються про свою дитину. І ви також.
5. Вдатися до
активного слухання.
Є думка, що активне слухання передбачає
втручання в промову співрозмовника, щоб виразити згоду чи незгоду або просто
дати зрозуміти, що ви його уважно слухаєте. Дайте батькам висловитися, не
перебивайте. Часто головна думка лунає в кінці промови. Тож дослухайте – й уже
від неї вибудовуйте комунікацію. При цьому ставте запитання до тих тез, які
зауважили під час активного слухання. Фокусуйте увагу на позитивних моментах та
змістіть акцент з недоліків.
Наприклад: батько прийшов з’ясувати,
чому у доньки за твір сім балів, хоча вона написала на шість сторінок. Почніть
з того, що у дівчинки є власна думка стосовно запропонованої теми. Що вона
єдина у класі, хто спробував аргументувати висновки. Але їй потрібно
попрацювати над орфографією, звернути увагу на послідовність викладу.
Людей дратує байдужість та неувага до
їхніх слів. Тому застосовуйте їхні слова для розмови. Повага до думки батьків
підвищить ефективність комунікації з ними.
6. Дистаціюватися від
конфлікту.
Інколи емоції беруть гору, а тон бесіди
підвищується – це може призвести до конфлікту. Щоб цього не сталося, уявіть, що
ви дивитеся фільм про вчительку, яка розмовляє з батьками учня про його
поведінку. Уявіть, що у цій ситуації ви не дійова особа, а глядач. Це допоможе
побачити ситуацію такою, як вона є. Порадьте собі з позиції спостерігача,
як краще вчинити.
7. Застосувати принцип
«Тут і зараз».
Впливати можна не тільки словом.
Емоційний стан миттєво передається співрозмовнику. Тому відслідковуйте, яку
саме емоцію ви відчуваєте саме в цей момент. Як це може вплинути на напрям
розмови? Як цей стан наблизить до компромісу з батьками учня?Зауважте, як
звучить ваш голос. Зверніть увагу на поставу та позу. Так може статися, що співрозмовник
й сам не усвідомив, що вдався до агресії. Й лише з того, що ви змінили позу на
більш закриту, а ваш голос затримтів, він дізнається, що ви відреагували. Його
тривожність посилиться. А це, в свою чергу, вплине на вас. Під час ефективної
комунікації учасники спокійні та врівноважені.
8. Фільтрувати критику
на свою адресу.
Під час розмови з батьками учня, до якого
є зауваження, ви можете почути несхвальні відгуки й на свою адресу. Так. У
батьків до вчителя теж можуть бути побажання та претензії. Важливо навчитися
відрізняти конструктивну критику від неаргументованого негативу. Конструктивна
критика завжди корисна. За неї краще подякувати та дослухатися.
Під час навчального процесу вчитель
неодмінно спілкується з батьками учнів. Нехай зустрічі будуть приємними, а
бесіди – плідними. А атмосфера поваги та порозуміння допоможе учням не
лише успішно навчатися, а й ефективно комунікувати один з одним та з дорослими.
Бажаєте дізнатися більше про те, як
побудувати ефективну комунікацію з учнями та їхніми батьками? Станьте учасником
вебінару «Навички
ефективної комунікації вчителів для успішної взаємодії з учнями та їх батьками», який відбудеться 3 грудня о 18.00. Наша спікерка Анна
Ганжа розповість, як вам, використовуючи сучасні технології та методи,
порозумітися з батьками учнів та ефективно взаємодіяти всім учасникам
навчального процесу.
Навчання вдома: практичні поради для вчителів
1. Якщо ви занепокоєні незвичною працею в онлайн-режимі, ви
можете відверто сказати дітям, що це для вас
новий досвід і ви трохи збентежені роботою в онлайн. Це
нормально – сказати дітям будь-якого віку, що ви це робите вперше і вам дещо
ніяково.
На цьому досвіді дитина вчиться у вас – зокрема і того, що
ви дозволяєте собі бути вразливими в той час, коли ви знімаєте “корону” і
вчитесь нового.
Те, як ви опановуєте новий досвід, може бути більшим уроком
для дітей, ніж те, що вони вчать сьогодні за навчальним планом.
Ви супроводжуєте дитину під час навчання, і за цей час вона
має здобути не тільки академічні знання, але й досвід, як навчатись нового – і
цей шлях діти зараз можуть пройти разом із вами.
2. Діти зараз позбавлені живого
контакту. Ми створені так, що найкраще ми сприймаємо інформацію, коли бачимо
живу людину. Коли проводили експерименти, яка система навчання найбільш
ефективна – порівнювали аудіокурси, відеоформат і живе спілкування.
Результати були такі: аудіокурси давали найслабший
ефект, записана відеолекція працювала краще, але найбільш ефективним виявився
живий контакт, під час якого спрацьовує дзеркальна система людини.
Тобто якщо в наявних умовах у вас є можливість живого
контакту, це буде набагато продуктивніше. Бачити і чути вчителя – це
те, чого потребують діти в будь-якому віці. Також чудово, якщо ви будете
готувати презентації на 7-10 хвилин, тому що в сучасних дітей провідний канал
сприйняття інформації – візуальний.
3. Діти відвикають від колективу
та вчителя, і якщо не намагатись “втримати” їх, після карантину доведеться
вкладати час і зусилля в адаптацію, “повернення” дітей.
Найважливіше зараз – не втратити з ними контакт і зберегти
довіру. Якщо у вас є можливість зробити для учнів розсилку – просто з жартом, з
чимось особистим, з людським зверненням – це буде прекрасно.
Дітям зараз тривожно, а якщо нам тривожно – ми не вчимось. І
чим більше поряд із дітьми адекватних дорослих, тим краще. А кому довіряє
дитина? Батькам та вчителям. Насправді це буде на користь навчанню і зараз, і
тоді – коли все це закінчиться і діти знову прийдуть до школи. Ви не повинні
втрачати зв’язок.
4. Зараз у вас є можливість
змінити свій образ і ставлення дітей до себе з формального і вимушеного на
ставлення до вчителя як до людини. Якщо зараз учитель зробить щось, що не
вкладається у стандартний образ, щось, що спочатку викличе в дитини навіть шок
(скажімо, відправить жартівливу розсилку або одягне для відеочату котячі
вушка), – це буде прекрасно.
У вас є можливість поекспериментувати зі своїми образом та
підходом. Це не має бути насильство, але якщо для вас це органічно і ви
відчували себе у школі затиснутою в жорсткі межі – зараз саме час для
експериментів.
5. Якщо дитина зробила домашнє
завдання і бачить, що дорослий його не перевірив, – у неї знижується мотивація.
Тому, якщо ви даєте домашнє завдання, то обов’язково дайте і зворотний
зв’язок у зручному для вас вигляді. Також важливо обговорити,
що буде, якщо дитина не виконає завдання.
6. І, нарешті, потурбуйтесь,
щоб самим не вигоріти. Ми увійшли в цей карантин уже вигорівшими і живемо
зараз у режимі енергозбереження. Ми не знаємо, наскільки це затягнеться. І тому
вмикаємо турботу про кожен елемент системи – і про себе також.
МОЛОДША ШКОЛА
1. Ідеально, якщо у вас є
можливість і сили збирати дітей через Zoom або подібні застосунки з можливістю
відеоконференції, щоб діти могли спілкуватись одне з одним –
хоча б 10 хвилин на день. Нинішня ситуація – чудова можливість стимулювати
дітей до спілкування в колективі, що, між іншим, є профілактикою булінгу.
Класна група у вайбері або щось інше, будь-який застосунок,
який дасть можливість дітям надсилати одне одному промені добра, – це має бути
ініційовано вчителем. З маленькими можна разом співати пісеньку – скажімо, ту,
яку вони співали у класі, або проводити те ж ранкове коло: його
можна робити в загальний конференції – “привіт-привіт” і надсилати одне одному
сердечки.
2. Спілкування онлайн – це велике
психічне навантаження для маленької дитини, у деяких аспектах набагато більше,
ніж перебування у класі. Це стосується малюків, у яких ще немає внутрішнього
розуміння, як влаштоване віртуальне спілкування.
На вас падає велике навантаження, бо ви стаєте модераторами
загальної розмови. Вам треба впевнитись, що всі бачать одне одного, що
в кожного є право голосу, і ви регулюєте ці контакти. Окремо вам треба
попередньо побудувати концепт і план вашої зустрічі так, щоб
це не перетворилося просто в загальний галас.
3. Важливо відзначити
кожного персонально. Якщо знайдуться сили, кожному сказати добре слово та
прислати персональний смайлик, як дають наліпки малюкам.
4. Для малюків важлива не
частота, а регулярність спілкування. Можна виходити у відеоконференцію не
щодня, а кілька разів на тиждень – це логічно ще й з огляду на те, що на
підготовку витрачається набагато більше часу. Треба також дати собі час на
відновлення, бо віртуальне спілкування для багатьох енергетично затратніше, ніж
урок у класі.
5. Коли діти зустрічаються після
розлуки і перебувають у стані стресу, та ще й зустріч відбувається в незвичному
форматі – треба максимально уповільнити темп розмови. Тому що від
наших темпу і гучності залежить стан того, хто з нами взаємодіє. Ваш спокійний
і тихий голос уже буде стабілізацією.
СЕРЕДНЯ ШКОЛА
1. З підлітками важливо
встановити жорсткий режим зустрічей. Треба, аби вони чітко знали, що коли
буде, коли вони здають домашнє завдання тощо.
2. Важливо, щоб учитель дав
підтримку учням. У тому сенсі, що він має розуміти, як їм складно –
насамперед, не спілкуватись одне з одним. Адже головне завдання підліткового
віку – входити в контакт зі своєю референтною групою, тобто з однолітками. А
вони зараз майже позбавлені цього контакту.
3. Хоча підлітки – вже не малюки,
чудово, якщо у вчителя буде можливість їх усіх бачити. Якщо ви можете сказати
персональне слово кожному або просто перелічити всіх у загальному чаті – це теж
буде важливо. Тому що, не дивлячись на їхній опір дорослим, підліткам треба
відчувати себе частиною загалу. Прекрасно, якщо у класі був спільний ритуал –
наприклад, вітання або прощання, чи якась особлива фраза. Якщо цього не було –
вчителям було б чудово такі ритуали напрацьовувати.
4. Сучасні підлітки
технічно просунутіші за нас – і важливо не соромитись просити їх про допомогу.
Підліток опирається материнській фігурі. Саме тому, працюючи з дітьми цього
віку, вчителькам дуже складно зберегти авторитетні позиції. Коли я працюю зі
вчителями, які вчать підлітків, я прошу їх не входити в роль мами. Адже вони
постійно потраплятимуть під материнську проєкцію і до них буде опір.
Навпаки: якщо в підлітків буде можливість відчути свою силу,
це підніме авторитет учителя в їхніх очах. А якщо згодом ви скажете: “Дивіться,
я взагалі цього не розуміла, але завдяки вам змогла опанувати” – це
стане зоною їхнього найближчого розвитку. Вони відчують, що допомогли іншому,
зробили потрібне і важливе. Якщо вчителька, від якої цього не очікують, раптом
опанує інтернет – її “бали” в очах підлітків одразу злетять до стелі.
5. Ця криза може привести нас до
нового формату стосунків з учнями. Ви можете сказати: “У мене зараз
купа технічних питань, до кого я можу звертатись?”. Або спитати в них, які
фільми або серіали вони дивляться, в які ігри грають – це стане можливістю бути
в більшому контакті і зрозуміти, чим вони дихають.
СТАРША ШКОЛА
1. У старшій школі діти
зазвичай самі знають, чого їм не вистачає і де в них слабкі місця. Учитель
спрямовує їх, відкриває їм двері і насправді більше орієнтується на питання, які
вони ставлять. Ну, і сам ставить питання – у чому зараз я можу вам допомогти?
2. Говоріть їм, якщо виникають
технічні складнощі і просіть поради. І, можливо, якщо в них залишаються
сили і час, запропонуйте бути тьюторами, розробниками і
“пояснювателями” чогось для молодших дітей. Тому що учні середньої школи
будуть краще вчитись у старшокласників, ніж у вчителів. А для старшокласників
це можливість повторити матеріал, адже ЗНО містить
програму всієї школи з 5 класу.
3. Для старшого школяра вчитель є
провідником. Це довірена людина, до якої можна звернутись. Карантин –
це час, коли діти можуть поставити вам додаткові запитання, надолужити щось за індивідуальним
планом. Учитель час від часу має виходити на спілкування з усією групою,
але можна також просто надсилати завдання в месенджер: у нормі, у
старшокласників має вистачити послідовності їх виконати. Звісно, це не скасовує
особистий контакт, адже це, окрім передачі знань, – підтримка.
Важливо розуміти, що ця криза дає нам можливість обнулитись,
вийти з цього в новій якості одне для одного. Це шанс і для вчителів, і для
директорів шкіл – передивитись відносини, кордони одне одного. Ця можливість не
пов’язана з віком, посадою або обставинами, а виключно з нашими станом і
готовністю до змін.
Шановні педагоги, тут ви зможете знайти всі матеріали: презентацію, відео та анкету семінару.
Анкета з
медіаграмотності
Запитання 1.
Виберіть правильне твердження: інформація – це…
А) Стрімкий розвиток цифрової культури.
Б) Масмедіа.
В) Документовані або публічно оголошені відомості про
події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому
середовищі.
Г) Сукупність знань та навичок, що сприяють критичному
мисленню.
Запитання 2.
Хто є автором прислів’я: «Хто
володіє інформацією, той володіє світом»?
А)Уїнстон Черчіль
Б) Нік Дейвіс
В)Маршалл Макклюен
Г) Біл Гейтс
Запитання 3.
У перекладі з англійської «media» означає?
А)Реклама.
Б)Канали та інструменти;
їх використовують, щоб зберігати, передавати й подавати інформацію або дані.
В) Середовище.
Г)Заклади культури.
Запитання 4.
Виберіть правильне твердження фейку!
А) Прихована реклама.
Б) Неправильна або перекручена інформація.
В) Вид психологічного впливу, що здійснюється через пресу.
Г) Подія, яка дійсно відбулася.
Запитання 5.
Виберіть із запропонованих фактів фейкове повідомлення:
А) Тарантули отруйні і їхні укуси можуть вбити людину.
Б) Кожну секунду у світі випивають 8000 склянок «Кока –
Коли».
В) Офіційний девіз Google – «Не будь злим».
Г) Ми використовуємо лише 10 % нашого мозку.
Запитання 6.
Інформаційні війни – це…?
А) Складне суспільно – політичне явище між державами.
Б) Ви́кладення інформації
у спосіб, який формує у суспільстві чи групі людей потрібну точку
зору, громадську думку,
хід взаємодоповнюючих логічних думок, вичерпну
систему поглядів щодо окремих питань на користь організатора інформаційної
пропаганди.
В) Надлишковість інформації.
Г)Захист суспільних інтересів держави.
Запитання 7.
Бути медіаграмотним означає?
А) Вміти критично мислити та фільтрувати інформацію на
важливу та додаткову.
Б) Грати в ігри.
В) Запам’ятовувати факти про
медіа.
Г) Мати доступ до інтернет ресурсів.
Запитання 8.
Що не відноситься до ознак медіакомпетентності?
А) Розуміння видів впливу медіа на людину і суспільство.
Б) Знати як увімкнути та вимкнути комп’ютер.
В) Вміння уникати маніпуляцій.
Г) Можливість самому створювати медіа продукти.
Відповіді:
1-в; 2-а; 3-б; 4-б;
5-а; 6-б; 7-а; 8-б
Комментариев нет:
Отправить комментарий