Заняття 51 (25.05.2020 р.)
Шановний учень, переглянь, будь ласка, мультик «Про
дружбу».
https://www.youtube.com/watch?v=7KrNJeCS7-k
Приємного перегляду!
Заняття 50 (21.05.2020 р.)
Шановний учень, переглянь, будь ласка, мультик «Як
зрозуміти іншого».
https://www.youtube.com/watch?v=iovMqYW4iIU
Будь уважний та активний.
Заняття 49 (18.05.2020 р.)
Шановний учень, виконай, будь ласка, вправу «Хто, що робить?».Уважно розглянь малюнки, розкажи, що на них відбувається і підбери із запропонованих варіантів підпис-назву.
Бажаю успіхів!
Заняття 48 (14.05.2020 р.)
Шановний учень, склади, будь ласка, з мамою, розповідь про свою сім’ю.
Бажаю успіхів!
Заняття 47 (07.05.2020
р.)
Бажаю успіхів!
Гарного дня!
Класно потанцюй та зарядись позитивом!
Шановний учень, разом з батьками
виконай запропоновані ігри.
Гра
«Здогадайся, що це?»
Дитина закриває очі, а дорослий дає їй
які-небудь предмети, які вона спочатку мовчки пробує руками, а потім називає.
Якщо дитина не може назвати предмет, то хай просто опише цей предмет на дотик.
Можливий перелік предметів:
Тенісний м’яч, шматок хутра, ложка,
годинник, дерев'яний кубик, гумка, прапорець, фломастер та ін.
Гра
«Магазин»
Дорослий уявно посилає дитину в магазин
і пропонує запам’ятати всі предмети, які необхідно купити. Починаючи з 2-3
предметів, а далі поступово збільшуючи кількість. У цій грі доцільно також і
міняти ролі.
Гра
«Хто більше?»
Дитині пропонується назвати якнайбільше
предметів чи явищ, які можуть бути: червоного кольору, круглими, залізними,
скляними і т.д.
Бажаю успіхів!
Ігрове
завдання: дібрати якомога більше предметних картинок із зображенням речей,
що потрібні будівельнику.
Правила:
Дитина має
уважно розглянути картинки із зображенням речей.
Відповісти та
пояснити, чому саме ці предмети потрібні для професії будівельника.
Предмети:
Заняття 42 (16.04.2020 р.,)
Гарного дня!
1.Вправа «Допоможи».
Перекладати
дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі
дрібні предмети в коробку.
2.Вправа «Швидкість»
- Тихо підняти і
опустити книжку (можна кілька разів).
- Швидко
вийти з-за столу, сказати своє ім’я (або вік, або адресу) і сісти на місце.
3.Гра «Що змінилось?»
1-й варіант. Перед дитиною ставиться іграшковий автомобіль, у нього
садять декілька котиків чи інші іграшки (3-4).
Дитині пропонується уважно подивитися і запам’ятати. Потім вона повинна закрити
очі. Один котик забирається. Відкривши очі, дитина
визначає, що змінилось.
2-й варіант. На стіл ставляться два кубики (червоний і зелений).
Дається вказівка: «Подивись уважно і запам’ятай. Тепер закрий очі». Ставиться
ще червоний кубик. Дитина повинна визначити, який кубик добавився або що
змінилося. Цю гру можна широко варіювати, використовуючи різні іграшки та
предмети. Гра розвиває увагу, спостережливість, пам’ять.
Заняття 40 (09.04.2020 р.,)
1.Вправа «Повтори за мною». Дитина
повинна по інструкції:
а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає
«направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»);
б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і
т.д.);
в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу,
праворуч, ліворуч дошки (зошита).
2.Вправа «Покажи».
Виконується який-небудь рух. Дитина по пам’яті повинна його повторити.
3.Ігри із будівельним матеріалом
Дитина будує за показом або по словесній інструкції.
За показом. Дорослий кладе кубик. Дитина повинна зробити те ж саме. На
цей кубик кладеться інший. Дитина виконує цю ж саму дію.
По словесній інструкції. Дорослий мовою регулює дії дитини. «Візьми
червоний кубик, біля нього постав такий же» і т.д. Деякі діти добре
підпорядковують свої дії словесній регуляції і таким чином вчаться виконувати
багато завдань. Діти краще будують за показом, наслідуючи кожну дію.
Бажаю успіхів!
Заняття 39 (06.04.2020 р.,)
Шановний учень, назви зображених тваринок
та намалюй ту, яка найбільше подобається.
Шановний
учень, подивись, будь
ласка, разом із батьками мультик "Самостійний стриб"
Дай відповіді на запитання:
- Що найбільше сподобалось у мультику?
- Що запам’яталось?
Заняття 37 (30.03.2020 р.,)
Шановний учень, прочитай, будь ласка, разом із батьками казку про Михайлика та Горе-лихо
(казка про правила поведінки)
(казка про правила поведінки)
Йдуть уроки, в школі тиша,
Всі за партами сидять,
Та порушив тишу Міша,
Бо спізнивсь хвилин на п’ять.
І урок перериває,
Двері різко відчиня.
Дітям дуже заважає
Хлопець мало не щодня.
А зайшов, не привітався,
Через клас увесь побрів.
Хоч би що! Ще й усміхався,
А тоді за парту сів.
На уроці розмовляє,
То він булочку жує,
То записки розкидає,
То дівчаток часом б’є.
І не може посидіти
Він спокійно п’ять хвилин.
Я скажу вам щир, діти,
Добре, що такий один.
А, як дзвоник залунає,
На перерву час іти.
Він на партах вже стрибає,
Почина когось трясти.
То потягне за косичку,
То з перил по сходах мчить,
То розбризкає водичку
Й стрімголов кудись летить.
То він дошку розмалює,
То вазони поскида.
Каже він, що так жартує,
Ну, не хлопець, а біда!
То книжки порозкидає,
Дітям зошити порве,
То стілець візьме зламає —
Так у школі він живе.
Принесе у школу карти,
То із кактуса шпички,
То ножем поріже парту,
Порозв’язує стрічки.
То він крейду розкидає,
То стрибне на когось вмить.
Неспокійну вдачу має,
П’ять хвилин не посидить!
Косинцем когось штрикає,
А лінійка в нього — спис!
То він циркуля виймає,
З ним біжить кудись униз.
Приладдя шкільне ламає,
Б’є й штрикає ним усіх.
Він таке заняття має:
Комусь — горе,
Хлопцю ж — сміх!
І не думає хлопчина,
Що скалічить він когось.
Ох, погана він дитина,
Плакать би не довелось...
Як з таким хлопчиськом жити?
Збунтувались діти враз.
Хто захоче з ним дружити?
Всі стомились від образ.
Перестали розмовляти,
Мов Михасика й нема.
Хоче слово він сказати,
А кругом — стіна німа.
Він до того, він до цього
Підійде поговорить,
Та тікають всі від нього,
Не бажають з ним дружить.
Та не журиться хлопчина,
Він ще бігає, кричить.
Але ж є якась причина,
Що не хочуть говорить?
«Ой, ці мамочкіни діти,
Що не хочуть гратись з ним!
Відвертаються сердито,
Він покаже їм усім!
Зараз він їх розштовхає,
Гей! Ану з дороги! Брись!»
Але хто це піднімає
Хлопчака й несе увись?
Що з’явились в нього крила?
Та ніяких крил нема...
Це якась незрима сила
Підняла його й трима.
Раптом в школі стало тихо,
Діти всі завмерли вмить.
Величезне Горе- Лихо
З хлопчиком малим стоїть.
В щупальцях його тримає,
Аж під стелю підняло
І назад не відпускає,
Потім враз, як загуло!
«Ти чого тут бешкетуєш?
Що у світі ти один?
Ти чого дітей травмуєш,
Чий такий поганий син?
Заберу тебе з собою,
В ріг баранячий скручу!
Або розтопчу ногою,
Або правил я навчу!»
Діти всі стояли тихо,
Охопив усіх їх жах.
Здоровезне ж Горе-Лихо
Виростив малий хлопчак.
Раптом все, як закрутилось,
Полетіло сторчака,
Горе-Лихо підхопило
Й дуже стисло хлопчака.
Діти злякано дрижали,
Бо не знали, що робить.
Всі, як вкопані стояли,
Але ось, дзвінок дзвенить,
Всіх до класу закликає...
Діти тихо розійшлись.
Горе-Лихо десь літає
І несе Михася ввись.
Вже й уроки закінчились,
Всі розбіглись по хатах.
І затихли в школі кроки,
Та лишився жити страх.
А, як зовсім споночіло,
Спати все живе лягло,
Горе-Лихо прилетіло
Й хлопця в школу принесло.
Стало, бідного, лякати,
Грати в піжмурки взялось.
Правил почало навчати —
Треба ж з ним робити щось!
Хлопець звівся з переляку,
Сам не знає, що робить.
От би виламать гілляку
Й Горе-Лихо те прибить...
А воно його лякає,
Так, що хлопець ледь не вмер.
Горе-Лишенько кусає
Ще й питає: «Як тепер?
Що подобається, друже,
Як тебе лякають, б’ють?
Щось веселий ти не дуже,
А тебе вже й вдома ждуть...
Але поки не прозрієш
І не станеш мудрим ти,
Й правил всіх не зрозумієш...
Не пущу тебе, прости...»
І взялося знов лякати,
Підкидати вгору, вниз,
Гострим кактусом штрикати
І чіпляти за карниз.
Колобком його котити,
Терти хлопцем по стіні...
Він же мусить зрозуміти
Всі ці правила шкільні!
А саме тряслось від сміху,
Як і хлопець теж, колись.
«Ой, спинися, Горе-Лихе,
Я благаю, зупинись!
Зрозумів свою провину,
Вивчу правила шкільні.
Чуєш? Ні одну дитину
Я в житті не скривджу! Ні!»
Горе-Лихо зупинилось
І схилилось, мов в журбі...
Ніби й менше враз зробилось:
«Що ж, повірю я тобі...
Вчи, а я тут почекаю
І від тебе — ні на крок!
Бо таких, як ти, я знаю —
Це вже пройдений урок!
Вчи. А як усе розкажеш,
То додому відпущу.
Ти зайдеш і тихо ляжеш...
А як — ні, то знов провчу!
Бо твоє я Горе-Лихо,
Ти щодня ростив мене.
І поводься в школі тихо,
Аж тоді біда мине.»
Ніч пливла, усе мовчало,
Хлопець правила вивчав.
Горе-Лихо засинало,
Він додому почвалав.
А, коли зайшов у хату,
То батькам все розказав,
Та й пішов тихенько спати.
Так до ранку і проспав.
Як послало сонце світло,
Ранок росяний устав,
Серце хлопчика розквітло,
Зовсім іншим хлопчик став.
Він зібрав книжки до школи,
В хаті линув тихий сміх.
Як ні разу і ніколи
Він прийшов раніш за всіх.
З усіма дітьми вітався,
Вчителів усіх вітав.
На перервах гарно грався
І нікого не чіпав.
На уроках не сміявся,
Дітям він не заважав.
За задачу зразу взявся
І найперший розв’язав.
Не кричав, не лінувався,
Краще всіх він став писать.
Дуже хлопчик помінявся,
Став серйозний, не впізнать!
Дні ішли, літа минали,
Дуже всіх Мишко любив.
І тепер всі в школі знали —
Він за правилами жив.
З того часу вже ніколи
Він не бивсь, не ображав.
Закінчив успішно школу
І чудово жити став.
Все скінчилось мирно й тихо.
Десь поділось з серця зло.
Здоровезне Горе-Лихо
Щезло, наче й не було!
Всі за партами сидять,
Та порушив тишу Міша,
Бо спізнивсь хвилин на п’ять.
І урок перериває,
Двері різко відчиня.
Дітям дуже заважає
Хлопець мало не щодня.
А зайшов, не привітався,
Через клас увесь побрів.
Хоч би що! Ще й усміхався,
А тоді за парту сів.
На уроці розмовляє,
То він булочку жує,
То записки розкидає,
То дівчаток часом б’є.
І не може посидіти
Він спокійно п’ять хвилин.
Я скажу вам щир, діти,
Добре, що такий один.
А, як дзвоник залунає,
На перерву час іти.
Він на партах вже стрибає,
Почина когось трясти.
То потягне за косичку,
То з перил по сходах мчить,
То розбризкає водичку
Й стрімголов кудись летить.
То він дошку розмалює,
То вазони поскида.
Каже він, що так жартує,
Ну, не хлопець, а біда!
То книжки порозкидає,
Дітям зошити порве,
То стілець візьме зламає —
Так у школі він живе.
Принесе у школу карти,
То із кактуса шпички,
То ножем поріже парту,
Порозв’язує стрічки.
То він крейду розкидає,
То стрибне на когось вмить.
Неспокійну вдачу має,
П’ять хвилин не посидить!
Косинцем когось штрикає,
А лінійка в нього — спис!
То він циркуля виймає,
З ним біжить кудись униз.
Приладдя шкільне ламає,
Б’є й штрикає ним усіх.
Він таке заняття має:
Комусь — горе,
Хлопцю ж — сміх!
І не думає хлопчина,
Що скалічить він когось.
Ох, погана він дитина,
Плакать би не довелось...
Як з таким хлопчиськом жити?
Збунтувались діти враз.
Хто захоче з ним дружити?
Всі стомились від образ.
Перестали розмовляти,
Мов Михасика й нема.
Хоче слово він сказати,
А кругом — стіна німа.
Він до того, він до цього
Підійде поговорить,
Та тікають всі від нього,
Не бажають з ним дружить.
Та не журиться хлопчина,
Він ще бігає, кричить.
Але ж є якась причина,
Що не хочуть говорить?
«Ой, ці мамочкіни діти,
Що не хочуть гратись з ним!
Відвертаються сердито,
Він покаже їм усім!
Зараз він їх розштовхає,
Гей! Ану з дороги! Брись!»
Але хто це піднімає
Хлопчака й несе увись?
Що з’явились в нього крила?
Та ніяких крил нема...
Це якась незрима сила
Підняла його й трима.
Раптом в школі стало тихо,
Діти всі завмерли вмить.
Величезне Горе- Лихо
З хлопчиком малим стоїть.
В щупальцях його тримає,
Аж під стелю підняло
І назад не відпускає,
Потім враз, як загуло!
«Ти чого тут бешкетуєш?
Що у світі ти один?
Ти чого дітей травмуєш,
Чий такий поганий син?
Заберу тебе з собою,
В ріг баранячий скручу!
Або розтопчу ногою,
Або правил я навчу!»
Діти всі стояли тихо,
Охопив усіх їх жах.
Здоровезне ж Горе-Лихо
Виростив малий хлопчак.
Раптом все, як закрутилось,
Полетіло сторчака,
Горе-Лихо підхопило
Й дуже стисло хлопчака.
Діти злякано дрижали,
Бо не знали, що робить.
Всі, як вкопані стояли,
Але ось, дзвінок дзвенить,
Всіх до класу закликає...
Діти тихо розійшлись.
Горе-Лихо десь літає
І несе Михася ввись.
Вже й уроки закінчились,
Всі розбіглись по хатах.
І затихли в школі кроки,
Та лишився жити страх.
А, як зовсім споночіло,
Спати все живе лягло,
Горе-Лихо прилетіло
Й хлопця в школу принесло.
Стало, бідного, лякати,
Грати в піжмурки взялось.
Правил почало навчати —
Треба ж з ним робити щось!
Хлопець звівся з переляку,
Сам не знає, що робить.
От би виламать гілляку
Й Горе-Лихо те прибить...
А воно його лякає,
Так, що хлопець ледь не вмер.
Горе-Лишенько кусає
Ще й питає: «Як тепер?
Що подобається, друже,
Як тебе лякають, б’ють?
Щось веселий ти не дуже,
А тебе вже й вдома ждуть...
Але поки не прозрієш
І не станеш мудрим ти,
Й правил всіх не зрозумієш...
Не пущу тебе, прости...»
І взялося знов лякати,
Підкидати вгору, вниз,
Гострим кактусом штрикати
І чіпляти за карниз.
Колобком його котити,
Терти хлопцем по стіні...
Він же мусить зрозуміти
Всі ці правила шкільні!
А саме тряслось від сміху,
Як і хлопець теж, колись.
«Ой, спинися, Горе-Лихе,
Я благаю, зупинись!
Зрозумів свою провину,
Вивчу правила шкільні.
Чуєш? Ні одну дитину
Я в житті не скривджу! Ні!»
Горе-Лихо зупинилось
І схилилось, мов в журбі...
Ніби й менше враз зробилось:
«Що ж, повірю я тобі...
Вчи, а я тут почекаю
І від тебе — ні на крок!
Бо таких, як ти, я знаю —
Це вже пройдений урок!
Вчи. А як усе розкажеш,
То додому відпущу.
Ти зайдеш і тихо ляжеш...
А як — ні, то знов провчу!
Бо твоє я Горе-Лихо,
Ти щодня ростив мене.
І поводься в школі тихо,
Аж тоді біда мине.»
Ніч пливла, усе мовчало,
Хлопець правила вивчав.
Горе-Лихо засинало,
Він додому почвалав.
А, коли зайшов у хату,
То батькам все розказав,
Та й пішов тихенько спати.
Так до ранку і проспав.
Як послало сонце світло,
Ранок росяний устав,
Серце хлопчика розквітло,
Зовсім іншим хлопчик став.
Він зібрав книжки до школи,
В хаті линув тихий сміх.
Як ні разу і ніколи
Він прийшов раніш за всіх.
З усіма дітьми вітався,
Вчителів усіх вітав.
На перервах гарно грався
І нікого не чіпав.
На уроках не сміявся,
Дітям він не заважав.
За задачу зразу взявся
І найперший розв’язав.
Не кричав, не лінувався,
Краще всіх він став писать.
Дуже хлопчик помінявся,
Став серйозний, не впізнать!
Дні ішли, літа минали,
Дуже всіх Мишко любив.
І тепер всі в школі знали —
Він за правилами жив.
З того часу вже ніколи
Він не бивсь, не ображав.
Закінчив успішно школу
І чудово жити став.
Все скінчилось мирно й тихо.
Десь поділось з серця зло.
Здоровезне Горе-Лихо
Щезло, наче й не було!
Перевір себе.
-Як поводився Мишко в школі?
-Хто виростив Горе-Лихо?
-Що зробило Горе-Лихо з Мишком? Як примусило вивчити правила?
-Яким став хлопчик після зустрічі зі своїм Горем-Лихом?
-Чого навчає казка?
Шановний учень, переглянь, будь ласка, мультики про силу волі за цим посиланням:
Дай відповіді на запитання:
- Що найбільше сподобалось у мультику?
- Що запам’яталось?
Заняття 34-35 (12.03., 16.03.2020 р.)Шановний учень, переглянь, будь ласка, мультик за посиланням та намалюй малюнок "Мої мрії"
https://www.youtube.com/watch?v=abXQs8ncXX0
Бажаю успіхів!
Комментариев нет:
Отправить комментарий