Факультатив 10-А

Покликання на заняття:  https://meet.google.com/seh-kavs-avk

18.04.2022

Практичне заняття «Стрес: методи подолання»

Мета: ознайомлення з поняттям стресу, причинами його виникнення та способами подолання.

Теоретичний блок   

Інформаційне повідомлення «Стресори екстремальних ситуацій».

Слово стрес (від англ. – "натиск") – це сукупність захисних фізіологічних реакцій організму, які виникають у відповідь на вплив різноманітних несприятливих чинників (стресорів).

Ознаки стресу:

- швидко з’являється втома;

- важко зосередитись, погіршилась швидкість та якість засвоєння навчального матеріалу;

- незадоволення своєю роботою;

- безпричинна дратівливість, агресивність, пригніченість;

- поганий настрій;

- хочеться спати, але важко заснути;

- часто болить голова.

Види стресу:

1. Еустрес – це стрес, спричинений позитивними стресорами (непередбачувана перемога у змаганні, олімпіаді). Він активізує та мобілізує внутрішні резерви людини, додає інтересу до життя, змушує діяти більш інтенсивно.

2. Дистрес – спричинений негативними стресорами (запізнення на важливий захід, програш у змаганні тощо). Це руйнівний процес, який дезорганізує поведінку людини, активізую глибинні адаптаційні резерви організму. Такий тривалий стрес може перерости в невроз або психоз.

Можливі реакції організму на стрес:

дезадаптація – людина намагається пристосуватися до стресової ситуації, але їй це не вдається;

пасивність – виникнення стану безпорадності, безнадії, депресії;

активний захист від стресу – зміна діяльності з метою досягнення душевної рівноваги (спорт, музика, фізична праця);

активна релаксація (розслаблення) – підвищує природну адаптацію організму до стресової ситуації.

Практичний блок.

Практики миттєвої самодопомоги ПП

У важкі хвилини, коли перебуваємо під впливом чогось негативного є вправи, які допоможуть справитись з напругою, нервовим навантаженням. Коротко з ними познайомимось.

Практики миттєвої самодопомоги

Випити склянку води (по 5 маленьких ковтків 3 рази)

Порахувати від 20 до 0.

Запропонувати назвати 6 кольорів у просторі, в якому перебуваємо.

Озирнутись навколо і описати предмет, за який зачіпився погляд.

Яка температура в приміщенні?

Торкнутись до чогось, відчути текстуру, який предмет на дотик.

Тактика дослухатись до звуків назовні. Співати.

Впертися долонями в стіну і попробувати її посунути, штовхати з усієї сили.

Пройтись, порухатись.

 Відчуття чужого доторку, фіксуємо увагу, що хтось, щось тебе торкнулось.

 Відкриті очі.

Назви 5 предметів, які бачиш.

Назви 4 предмети, яких можеш торкнутись.

Назви 3 предмети, які можеш чути.

Назви 2 предмети, які можеш понюхати.

Назви 1 предмет, який можеш на смак попробувати.

Дихання «Двері» (4-вдих; 4-затримка; 4-видих; 4-затримка) животом.

Проективна методика «Дерево» СП

Намалювати дерево. Ліворуч написати, що заважає долати проблеми, стресові ситуації, а праворуч, що допомагає.

Отже, коли у вас виникатиме стресова ситуація, одразу ж пригадайте про свої хмаринки. Також у боротьбі з нервовим напруженням нам можуть допомогти прийоми релаксації.

Вправа “Море”

Заплющте очі, зручно сядьте, покладіть руки на коліна долонями догори..Уявіть собі берег моря, зробіть глибокий видих, повільний  вдих. Шумить морська хвиля, заспокоює і заколисує. Ви сидите на березі моря, близько біля води, ноги торкаються морської води, повільно робите вдих і видих. Відчуваєте теплоту морської води. З кожним вдихом вода повільно входить у вас, через ступні ніг піднімається вгору по тілу аж до талії.  А з кожним видихом повертається згори вниз, вашому тілу приємно і спокійно. Вода омиває і очищає кожну частинку вашого тіла і ззовні, і з середини. Ви відчуваєте себе берегом моря, вас омиває вода. Вашому тілу приємно і спокійно, ви злилися з пиродою і розплющуєте очі.

Бажаю успіхів!

04.04.2022 р.

Практичне заняття «Темперамент»

Мета: сформувати уявлення про темперамент, типи темпераменту.

I.Теоретичний блок

Інформаційне повідомлення «Типи темпераменту»

Темпераментом у наш час називають сукупність динамічних особливостей психіки людини; він залежить від сили нервової системи, її працездатності, врівноваженості, стійкості.

Холерик – сильна нервова система, він легко переключається з одного виду діяльності на інший, проте часто буває неврівноваженим. Швидко приймає рішення, але в неї часто бувають перепади настрою, а отже, вона запальна, різка в стосунках із оточенням, прямолінійна в оцінках, часто не може себе стримати, проте ініціативна, активна, наполеглива.

Сангвінік – також сильна нервова система, він має гарну працездатність, легко переключається із одного виду роботи на інший, урівноважений, активний, комунікабельний, товариський, має гарні організаторські здібності, нерідко буває лідером. Недостатньо чутливий, щоб зрозуміти почуття інших, поверховий, рідко доводить справу до кінця.

Флегматик – має сильну, працездатну нервову систему, але важко включається в нову роботу, а отже, його складно збити з наміченої дороги. Спокійний навіть у найскладніших ситуаціях, часто дотримується чіткого розпорядку й системи; він повільний, урівноважений, пасивний.

Меланхолік – слабкий тип нервової системи, проте він дуже чутливий до всього, що відбувається. Меланхолік швидко втомлюється, проте й швидко адаптується в будь – якому колективі завдяки своїй готовності підкорятися; він тривожний, неініціативний, замкнутий.

II.Практичний блок

Вправа «Мій тип темпераменту»

Мета: визначити власний тип темпераменту»

Психолог. Кожна людина має свій малюнок на подушечках пальців рук, що використовують під час розшуку злочинців за відбитками пальців. Цей малюнок є унікальним і неповторним, ні в кого у світі він не може бути однаковим. Малюнок у центрі подушечок пальців може бути трьох видів: петля, спіраль, дуга. Якщо у вас усі петлі – ви флегматик, якщо петель більше, ніж спіралей – ви сангвінік, якщо спіралей більше ніж петель – ви холерик, якщо є хоча б одна дуга – ви меланхолік.

Тест "Формула темпераменту" (А. Белов)

Інструкція: Відзначте знаком «+» ті якості в «паспорті» темпераменту, які для вас звичайні, повсякденн Отже, якщо ви: 1) непосидючі, метушливі; 2) невитримані, запальні; 3) нетерплячі; 4) різкі і прямолінійні у відносинах з людьми; 5) рішучі і ініціативні; 6) уперті; 7) винахідливі в суперечці; 8) працюєте ривками; 9) схильні до ризику; 10) незлопам'ятні; 11) володієте швидкою, жагучою, із плутаною інтонацією промовою; 12) неврівноважені і схильні до гарячкувати; 13) агресивний забіяка; 14) нетерпимі до недоліків; 15) маєте виразну міміку; 16) здатні швидко діяти і вирішувати; 17) невпинно прагнете до нового; 18) володієте різкими рвучими рухами; 19) наполегливі в досягненні поставленої мети; 20) схильні до різких змін настрою - то ви чистий холерик. Якщо ви: 1) веселі і життєрадісні; 2) енергійні і ділові; 3) часто не доводите почату справу до кінця; 4) схильні переоцінювати себе; 5) здатні швидко схоплювати нове; 6) нестійкі в інтересах і схильностях; 7) легко переживаєте невдачі і неприємності; 8) легко пристосовуєтеся до різних обставин; 9) із захопленням беретеся за будь-яку нову справу; 10) швидко остигаєте, якщо справа перестає вас цікавити; 11) швидко включаєтеся в нову роботу і швидко переключаєтеся з однієї роботи на іншу; 12) тяготесь одноманітністю буденної кропіткої роботи; 13) товариські і чуйні, не почуваєте скутості з новими для вас людьми; 14) витривалі та працездатні; 15) володієте гучною, швидкою, чіткою промовою, яка супроводжується жестами, виразною мімікою; 16) зберігаєте самовладання в несподіваній складній обстановці; 17) володієте завжди бадьорим настроєм; 18) швидко засинаєте і пробуджуєтеся; 19) часто не зібрані, виявляєте поспішність у рішеннях; 20) схильні іноді сковзати по поверхні, відволікатися - то ви, звичайно ж, сангвінік. Якщо ви: 1) спокійні і холоднокровні; 2) послідовні і докладні в справах; 3) обережні і розсудливі; 4) вмієте чекати; 5) мовчазні і не любите марно базікати; 6) володієте спокійною, рівномірної промовою, з зупинками, без різко виражених емоцій, жестикуляції і міміки; 7) стримані і терплячі; 8) доводите почату справу до кінця; 9) не розтрачуєте даремно сил; 10) дотримуєтеся виробленого розпорядку дня, життя, системи в роботі; 11) легко стримуєте пориви; 12) малосприйнятливі до схвалення і осудження; 13) незлобивий, проявляєте поблажливе ставлення до шпильок на свою адресу; 14) постійні у своїх відносинах і інтересах; 15) повільно включаєтесь в роботу і повільно переключаєтеся з однієї справи на іншу; 16) рівні у відносинах з усіма; 17) любите акуратність і порядок у всьому; 18) з тяжкістю пристосовуєтеся до нової обстановки; 19) володієте витримкою; 20) не дуже повільні - то ви, без сумніву, флегматик. Якщо ви: 1) сором'язливі і соромливі; 2) губитеся в новій обстановці; 3) утрудняєтеся встановити контакт з незнайомими людьми; 4) не вірите в свої сили; 5) легко переносите самотність; 6) відчуваєте пригніченість і розгубленість при невдачах; 7) схильні йти у себе; 8) швидко втомлюєтеся; 9) володієте тихою мовою; 10) мимоволі пристосовуєтеся до характеру співрозмовника; 11) вразливі до слізливості; 12) надзвичайно сприйнятливі до схвалення і осудження; 13) пред'являєте високі вимоги до себе і оточуючих; 14) схильні до підозрілості, недовірливості; 15) болісно чутливі і легко ранимі; 16) надмірно образливі; 17) потайливі і нетовариські, не ділитеся ні з ким своїми думками; 18) малоактивні і боязкі; 19) поступливі, покірні; 20) прагнете викликати співчуття і допомогу в навколишніх - то ви меланхолік. Обробка результатів.  Якщо кількість позитивних відповідей в «паспорті» темпераменту того чи іншого типу становить 16 - 20, то це значить, що у вас яскраво виражені риси даного типу темпераменту. Якщо ж відповідей налічується 11 - 15, значить якості даного темпераменту притаманні вам у значній мірі. Якщо позитивних відповідей 6 - 10, то якості даного типу притаманні вам зовсім незначною мірою.

Підсумок заняття «Легенда про хлопчика з жахливим характером»

Жив – був хлопчик із жахливим характером. Не минало і дня, щоб він ні з ким не посварився чи не образив когось. Одного разу батько наказав йому забивати в паркан по одному цвяху щоразу як він посвариться з кимось. Того дня хлопчик забив 37 цвяхів. Проте з часом він зрозумів, що легше тримати себе в руках, ніж забивати цвяхи. Минали дні, кількість цвяхів зменшувалася, аж поки настав той день, коли хлопець не забив жодного цвяха. Щасливий, він прийшов до батька. Тоді батько сказав йому витягувати по одному цвяхові тоді, коли він зможе тримати себе в руках або зробить комусь щось добре. Так знову минали дні, поки не настав той день, коли в паркані не залишилося жодного цвяха. Знову син прибіг до батька в надії, що тепер усе виправив.  Тоді батько підвів сина до огорожі і сказав: «Молодець, сину, що ти навчився отримати себе в руках, проте паркан уже ніколи не стане таким, як був раніше».

Бажаю успіхів!      

Покликання на заняття: https://meet.google.com/smp-ykfu-jvf

21.03.2022 р.

Практичне заняття «Характер особистості»

Мета: навчити учнів розпізнавати поняття "характер" «компоненти характеру», називати позитивні і негативні риси, демонструвати бажання удосконалювати свій характер.

I.Теоретичний блок

Інформаційне повідомлення

Поняття про характер

Характер — це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які формуються і виявляються в діяльності й спілкуванні, обумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.

У перекладі з грецької мови «характер» — це «прикмета, ознака, риса». Тому, дійсно, характер — це особливі прикмети, яких людина набуває протягом життя у суспільстві. Тобто, характер виникає і формується в суспільстві. Типові риси суспільства виявляються в характері кожної людини по-різному, залежно від її інтересів, мотивів, здібностей, почуттів.

Характер, як і темперамент, залежить від фізіологічних особливостей індивіда. І насамперед — від типу нервової системи. Водночас, варто зазначити, що він не є вродженим, а формується під впливом життєвих обставин. Основна відмінність між характером і темпераментом полягає в тому, що останній визначається головним чином природженими біологічними властивостями нервової й ендокринної систем людини, у той час як у становленні характеру відіграють головну роль середовище й виховання. Характер людини формується упродовж життя, у процесі діяльності та спілкування. Зокрема на це впливає спосіб життя людини, суспільні умови, певні життєві обставини.

2. Структура характеру

Характер складається з таких важливих компонентів, як:

1. Спрямованість — проявляється у вибірковому позитивному чи негативному оцінному ставленні людини до вчинків, діяльності інших та до самої себе.

2. Переконання — проявляються у принциповості, правдивості, вимогливості людини до себе; це знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, які визначають її поведінку, вчинки та ставлення до дійсності.

3. Інтелект — проявляється у теоретичному чи практичному складі розуму, у розсудливості, спостережливості, поміркованості, умінні аналізувати явища і факти, робити висновки.

4. Воля — зумовлює силу і твердість характеру, що проявляється в енергійних діях, завзятті, ентузіазмі, активності в діяльності, доведенні справ до кінця, подоланні труднощів.

5. Почуття — зумовлюють пристрасне або холодно-розсудливе ставлення до явищ дійсності і показником якісних особливостей характеру.

6. Темперамент — це природна основа й динамічна форма прояву характеру. Ця складова визначає у характері врівноваженість або неврівноваженість поведінки, велику рухливість або інертність, підвищений або понижений тонус активності, легкість або складність пристосування до нових обставин.

3. Риси характеру

Риси характеру — це психічні властивості людини, які визначають її поведінку в типових обставинах та ситуаціях.

У структурі характеру виділяють декілька груп рис, які виражають різне ставлення людини до дійсності. У вітчизняній психологічні літературі існує два підходи до класифікації рис характеру. Відповідно до першого підходу, риси характеру розглядаються у співвідношенні зі спрямованістю особистості. Це виявляється у:

— ставленні людини до суспільства, до колективу, до інших людей (чуйність, гуманність, агресивність, товариськість, колективізм, тактовність, ввічливість, правдивість, доброзичливість, безпринципність тощо);

— ставленні до діяльності (працелюбність, працездатність, активність, ініціативність, діловитість, організованість, наполегливість, старанність, сумлінність тощо);

— ставленні до речей (охайність, бережливість, марнотратство тощо);

— ставленні до самого себе (скромність, пихатість, самокритичність, вимогливість, суворість, самовладання, зарозумілість, хвалькуватість тощо).

Згідно з іншим підходом, риси характеру розглядаються у співвідношенні з психічними процесами, і тому виокремлюють такі риси характеру:

— інтелектуальні: допитливість, кмітливість, критичність розуму, глибина думок, принциповість, упевненість, самостійність;

— емоційні: рвучкість, вразливість, гарячковість, байдужість;

— вольові: цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самовладання.

4. Акцентуації характеру

Спроби побудови типології характерів були в центрі уваги дослідників протягом усієї історії психології. Найбільш відомими типологіями є розробки К. Леонгарда (Берлінський університет ім. Гумбольдта) і А. Личко (Ленінградський психоневрологічний інститут ім. В. Бехтерєва). Класифікація характерів будувалася на описові акцентуацій характеру — це надмірне посилення окремих рис характеру, при якому спостерігається відхилення психіки й поведінки, що межують з психопатією. Однак акцентуації характеру відрізняються від останніх відсутністю одночасного прояву властивих психопатіям тріади ознак, а саме: стабільності характеру у часі, тотальності його прояву у всіх ситуаціях, соціальній дезадаптації. Для акцентуацій характеру притаманна вразливість особистості стосовно лиш певних психотравмуючих впливів. Акцентуації характеру можуть переходити одна в одну під впливом різноманітних факторів, наприклад, такими можуть виступати особливості сімейного виховання, соціального оточення, професійної діяльності, фізичного здоров’я. Врахування акцентуацій характеру є важливим для здійснення індивідуального підходу у вихованні дітей і підлітків та професійної орієнтації. Варто при цьому враховувати, що кожен з типів акцентуацій має свої переваги, недоліки, які проявляються в ситуаціях, що переносяться важко. Знання цих типів має важливе практичне значення для орієнтування в людях, особливо малознайомих і вибору ефективних способів спілкування з ними, які полягають у виключенні важких ситуацій і в максимальному використанні потенціалу позитивних рис характеру.

Типологію акцентуацій характеру у підлітків (за А. Личко) можна представити таким чином:

1. Гіпертимний тип: зверхактивні, напружено-діяльні.

Позитивні риси: енергійність, ініціативність, життєрадісність,заповзятість, балакучість, відкритість, товариськість, швидкість реагування.

Негативні риси: легковажність, невтримний ризик, брутальність, недисциплінованість, схильність до аморальних вчинків, зарозумілість, бравада, фамільярність, прагнення командувати на свій погляд.

2. Циклоїдний тип: періодична зміна настроїв.

Позитивні риси: в періоди настрою проявляються гіпертимні риси — життєрадісність, товариськість, висока активність і працездатність.

Негативні риси: в періоди придушеного стану проявляються млявість, замкнутість, непослідовність, неврівноваженість, моральна та емоційна нестійкість, занижена працездатність, байдужість, надмірна образливість і прискіпливість.

3. Лабільний тип: емоційно-нестійкий, реактивний.

Позитивні риси: в періоди піднесеного настрою добродушні, охайні, товариські, здатні на дружбу і прив’язаність, чуйність, щирість, проявляють любов до тварин.

Негативні риси: в періоди пригніченого настрою роздратовані, запальні, забіякуваті, ослаблений контроль за власними вчинками, схильні до конфліктів.

4. Астеноневротичний тип: тривожно-насторожений.

Позитивні риси: старанність, акуратність, дисциплінованість, скромність, товариськість, слухняність, незлопам’ятність.

Негативні риси: вередливість, плаксивість, невпевненість, в’ялість, боязкість, забудькуватість, особлива роздратованість через дрібниці, можлива «глуха» неприязність.

5. Сенситивний тип: чутливий.

Позитивні риси: стійка прив’язаність у дружбі, альтруїзм, дисциплінованість, почуття обов’язку, відповідальність, сумлінність при виконанні завдань, уміння поступатися, високі вимоги до себе, самокритичність, прагнення долати власні недоліки, підвищена емоційна чутливість.

Негативні риси: боязкість, сором’язливість, недовірливість, замкненість, полохливість самозвинувачення, іноді самоприниження, образливість і конфлікти на цьому підґрунті, розгубленість у неочікуваних ситуаціях.

6. Психастенічний тип: недовірливий, застрягаючий.

Позитивні риси: поміркованість, самокритичність, охайність, серйозність, сумлінність, стабільний настрій, дотримання даних обіцянок, певна надійність у справах і почуттях.

Негативні риси: недовірливість, наявність нав’язливих ідей, прагнення дотримуватися інструкцій, певний формалізм, нерішучість у нових починаннях, безініціативність, нескінченні розмірковування, самокопання, небажання виконувати роботу, що вимагає прояву власної активності, нестандартності, обмежений прагматизм.

 7. Шизоїдний тип: замкнений, інтровертований.

Позитивні риси: серйозність, неметушливість, сталість захоплень та інтересів; поміркованість, цілеспрямованість.

Негативні риси: холодність, замкненість, нетовариськість, відсутність емпатії, байдужість до справ та інтересів інших, афективні спалахи роздратованості.

8. Епілептоїдний тип: агресивний.

Позитивні риси: наполегливість у досягненні поставленої мети, сміливість, рішучість, цілеспрямованість, охайність, скрупульозність.

Негативні риси: дріб’язковість, агресивність, злопам’ятність, деспотизм, грубість і розв’язність у стосунках, підлабузництво перед старшими, люті спалахи афективних реакцій, можливі асоціальні аморальні вчинки.

9. Істероїдний тип: демонстративний, егоцентричний.

Позитивні риси: наполегливість, ініціативність, цілеспрямованість, товариськість, винахідливість, самостійність, здатність взяти на себе керівництво, організаторські схильності.

Негативні риси: егоїзм, надмірне себелюбство, жага уваги до власної персони, демагогія, брехливість, здатність плести інтриги, лицемірність, задерикуватість, відчайдушність і ризик, хвалькуватість.

10. Нестійкий тип: безвільний.

Позитивні риси: зовнішня слухняність, товариськість, відкритість, люб’язність, швидке переключення у справах і спілкуванні.

Негативні риси: безвілля, прагнення до розваг, балакучість, вихваляння, бездуховність, конформізм, лицемірство, боягузливість, безвідповідальність.

11. Конформний тип: наслідувальний.

Позитивні риси: дружелюбність, дисциплінованість, поступливість, підкорення суспільній думці більшості.

Негативні риси: несамостійність, слабка воля, некритичність, консерватизм, залежність від оточуючих, слабка реалізація своїх потенційних можливостей, за наявності негативного прикладу проявляються негативні риси людини, яка здійснює вплив.

6. Формування характеру

Важливу роль у формуванні й розвитку характеру дитини відіграє його спілкування з оточенням. У вчинках і поведінці дитина наслідує близьких дорослих людей. За допомогою научіння через наслідування й емоційне підкріплення дитина засвоює форми поведінки дорослих.

Сензитивним періодом для становлення характеру вважають вік від 2–3 років до 9-10 років, коли діти багато й активно спілкуються як з дорослими, так і однолітками.

Стиль спілкування дорослих один із одним на очах у дитини, способи ставлення до самої дитини надзвичайно важливі для становлення характеру. Одними з перших у характері людини закладаються такі риси: доброта, товариськість, чуйність, егоїстичність, байдужість. На думку науковців, формування саме цих рис починається у перші місяці життя дитини і залежить від поведінки та ставлення до малюка мами.

У ранньому дошкільному дитинстві формуються такі риси: як охайність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, працелюбність. Вони формуються й закріплюються в дитячих іграх та різноманітних видах домашньої праці. У цей період важливими є позитивні підкріплення батьків у вигляді схвалення та заохочення вчинків і поведінки дитини.

У початкових класах школи оформлюються риси характеру, що проявляються у ставленні до інших людей. Якщо в школі існує підтримка рис, набутих дитиною в умовах сім’ї, то вони закріплюються і, як правило, зберігаються упродовж життя. Якщо отриманий досвід не схвалюється однолітками, учителями та іншими дорослими, відбувається перебудова характеру, яка супроводжується вираженими внутрішніми й зовнішніми конфліктами. У підлітковому віці активно розвиваються й закріплюються вольові риси характеру, а в ранньому юнацькому віці — базові моральні й світоглядні риси.

Варто зазначити, що характер не є сталим утворенням. Він формується і трансформується протягом життєвого шляху людину, тому після завершення навчання у школі або іншому навчальному закладі характер людини продовжує формуватися та змінюватися залежно від світогляду, переконань, звичок, моральної поведінки. Цей процес у психологічних джерелах розглядається як самовиховання особистості. Він передбачає, що людина здатна позбутися зарозумілості, здатна критично подивитися на себе, побачити власні недоліки. Це дозволить визначити напрямки й цілі подальшої роботи над собою.

II.Практичний блок

Вправа «Риси характеру»

Які риси характеру характеризують:

ставлення до себе (•скромний, хвалькуватий, самокритичний, честолюбний...);

ставлення до інших людей (•тактовний, ввічливий, співчутливий, брутальний, нахабний...);

ставлення до праці (•старанний, пунктуальний, безвідповідальний...);

ставлення до речей (•ощадливий, акуратний, марнотратний, неохайний..).

Підсумуйте: «Риси характеру виявляються в наших вчинках і стосунках з людьми».

Тест «Оцінка характеру»

Щоб пройти цей тест, ми рекомендуємо вам насамперед заплющити очі. 1-2 хвилини посидьте наодинці зі своїми думками. Не намагайся спрямувати їх в якесь русло, не контролюйте. Просто побудьте трохи спостерігачем тієї каші, що крутиться у вас в голові.

Потім розплющте очі та погляньте на картинку нижче. Не намагайтеся свідомо оцінити, хто красивіший, а швидко виберіть того котика, який вам найбільше сподобався. Головне в цій справі — не застрягти на цьому етапі. Не думайте — вибирайте!

 Інтерпретація:

Перший котик

Одна з найсильніших сторін твоєї особистості — вміння дружити. Як не дивно, не всі вміють робити це якісно. Труднощі у тебе виникають тоді, коли ти починаєш дуже залежати від іншої думки. Не намагайся бути ідеальним і догоджати всім навколо. Насамперед піклуйся про себе.

Друге кошеня

Ти краще за багатьох знаєш, що таке відповідальність і самодостатність. Ти вмієш робити все правильно, тому тебе нервують несправедливість і байдуже ставлення інших. Попри внутрішню стійкість, часом тебе занадто легко можна образити. Тому краще вчитися не звертати на деякі речі уваги.

Третя тваринка

Якщо тобі сподобався цей котик, то ймовірно ти — душа компанії або у тебе є всі шанси нею стати. Ти точно знаєш, як розважатися, щоб запам’ятати це на все життя. Однак часом через це ти можеш втрачати голову. Продовжуй насолоджуватися життям на повну, але не забувай про наслідки деяких вчинків.

Четвертий кіт

Шкодник зовні — добряк всередині. На перший погляд ти можеш здаватися зарозумілим і злегка гордим, але це тільки тому, що ти знаєш собі ціну. Згодом люди бачать, що ти насправді дуже гарна людина. Однак іноді варто зменшити свій запал в спілкуванні з незнайомими людьми.

П’ята киця

Ти відрізняєшся багатим внутрішнім світом, що робить з тебе досить гарного співрозмовника. Все ж, тривале перебування з людьми може тебе втомлювати. Не забувай заряджати внутрішні соціальні батарейки і вчися відмовлятися від зайвих заходів.

Шостий кіт

Що б не відбувалося навколо тебе, ти завжди зможеш знайти вихід із ситуації. Підприємливість і винахідливість — це про тебе. Однак іноді це може зіграти з тобою злий жарт, коли ти починаєш вигадувати занадто складні схеми для досягнення цілей. Іноді можна розслабитися і дозволити собі бути трішки простішим.

Сьомий пухнастик

Тебе не влаштовують порожні балачки і міщанські звички. Ти цінуєш якісну їжу для розуму, що робить тебе досить розвиненим інтелектуально. Погано, коли ти демонструєш нотки снобізму з людьми, які до цього не звикли. Навчися бути трішки добрішим і поблажливішим.

Восьмий кіт

Ти дуже цінуєш турботу і підсвідомо оточуєш себе добрими людьми, які на неї здатні. У тебе чудові вміння створювати комфортну атмосферу. Однак іноді тобі не вистачає ініціативності. Часом так хочеться, щоб хтось допоміг і зробив все за тебе? На жаль, так не буде.

Що скажете — співпали описи наших котиків з вашими сильними і слабкими сторонами? Оцінка характеру відповідає дійсності?

Бажаю успіхів!           

12.03.2022 р.  

Відеолекція "Як розвинути емоційний інтелект та досягти успіху"

Мета: розвиток вміння розуміти свої емоції та емоції інших людей.

Питання для самоперевірки:

1.Що таке «емоційний інтелект»?

2.Для чого людині потрібно розвивати «емоційний інтелект»?

Бажаю успіхів!

                                                   07.02.2022 р.                                                 

Лекція «Критичне мислення»

Мета: розвинути вміння учнів усвідомлювати дійсність та прийняття незалежних рішень.

Зазвичай ми ставимося до процессу мислення так, ніби це щось саме собою зрозуміле та природнє – як дихати чи кліпати очима. При цьому більшість з нас майже не використовують можливості, які закладені в цій дивовижній людській здатності. Насправді ж мислення можна і навіть необхідно постійно вдосконалювати/тренувати, так як тренуються, наприклад, спортсмени чи музиканти. Бо людина – єдина істота в світі, яка може мислити критично. І сааме школа – це ідеальне середовище для навчання та розвитку такого мислення.

Що ж таке критичне мислення?

Крити́чне ми́слення - (дав. -гр. κριτική τέχνη - «мистецтво аналізувати, судження») - це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.

Його не варто плутати з:

-простим запам’ятовуванням (пам’ять комп’ютера набагато ширша, ніж наша, але це не

значить, що комп’ютер може мислити).

розумінням складних ідей (коли ми працюємо над розумінням чужої ідеї наше власне

мислення пасивне – ми лише сприймаємо те, що створив хтось інший).

-творчим/інтуїтивним мисленням (мозок творця працює несвідомо – у цьому й головна

відмінність).

Критично мислити це:

n    Проявляти допитливість.

n    Використовувати дослідницькі методи.

n    Ставити перед собою питання.

n    Здійснювати планомірний пошук відповідей.

n    Сумніватися в загальноприйнятих істинах.

n    Формулювати власну точку зору і відстоювати її логічними доказами.

n    Дослухатися до аргументів опонента та логічно їх осмислювати.

n    Оцінювати надійність джерел інформації.

n    Розкривати причини і наслідки фактів.

Ознаки людини з критичним і догматичним мисленням:

КМ:

ü    Відкрита до пошуку, сумнівів та усвідомлення суперечностей;

ü    Самокритичність;

ü    Зацікавленість;

ü    Незалежність мислення (шукає істину, її докази та обґрунтування);

ü    Компетентність;

ü    Вміння дискутувати.

ü    Вміння відрізняти факт від його інтерпретації.

Така людина націлена на розвиток, вдосконалення, творчість.

ДМ:

Ø    Впевнена, що все робить правильно;

Ø    Консерватизм;

Ø    Не сприймає критику;

Ø    Не сприймає інформацію, що суперечить її світогляду, догмам;

Ø    Не потребує пошуку істини, бо має сліпу віру в авторитети.

Така людина націлена на пристосування заради самозбереження.

Але для чого потрібно розвивати критичне мислення? Що воно дає людині:

Відчуття свободи власної волі.

2. Розширення горизонтів (бачення світу стає ширшим, глибшим, цікавішим).

3. Можливість знаходити та приймати певні важливі істини для себе.

4. Глибоке розуміння себе, своїх цінностей та потреб.

5. Сміливість приймати рішення.

6. Гнучкість та краща адаптація до змін.

7. Врівноваженість та спокій (людина, яка мислить критично, має більше шансів

зрозуміти свої потреби та робити те, що не суперечать її внутрішнім переконанням, а

відповідно – менше жаліти та розчаровуватися у зробленому).

8. Здатність протистояти інформаційному тиску – не брати на віру все, що читаєш, а

перевіряти, аналізувати й приймати зважені рішення.

9. Вміння знаходити та знешкоджувати маніпуляції.

10. Толерантність до думок іншого.

11. Екологічне ставлення до членів колективу/групи, але водночас вміння орієнтуватися в

першу чергу на свої власні цінності і не піддаватися тиску певних групових норм.

Всі перелічені вище пункти можуть збагатити життя як вчителя, так і учня. Звісно, для

їхнього досягнення потрібна щоденна практика для нашого мислення. При цьому для

учнів потрібні свої інструменти для розвитку критичного мислення, а для вчителя – свої.

Нижче ми наведемо приклади таких практичних завдань.

З чого почати?

Наприклад, із практики 9 стратегій для розвитку критичного мислення:

1. Використовуйте «пустопорожній час». Ми часто відволікаємось і витрачаємо наш час

на непотрібні речі (переклацування каналів телебачення, безцільне «блукання» в інтернеті чи соцмережах, самозвинувачування чи жаль щодо минулого), що не приносять нам ні продуктивного результату, ні задоволення. Тож чому б не використати цей час на тренування мислення? Наприклад, наприкінці кожного дня можна проаналізувати: про що я сьогодні думав за день? коли я мислив при цьому про якісь дурниці, а коли, навпаки, думав продуктивно? що я сьогодні зрозумів нового? Чи дозволив я сьогодні якійсь негативній думці мене «вимкнути» на якийсь час? якби можна було б повторити цей день – щоб я подумав/зробив інакше? Чи впливали на мене думки інших, чи я діяв відповідно до власних переконань і цінностей? Якщо робити це регулярно – ваше мислення почне змінюватися.

2. Працюйте над 1 проблемою в день.

Це можна робити навіть на ходу, наприклад, по дорозі з роботи. Подумайте, які проблеми перед вами зараз стоять. Відкиньте ті, на які ви не можете впливати самостійно. Потім

оберіть 1 проблему, яка вам під силу. Вивчіть її з усіх боків: з яких елементів вона складається, як стосується ваших цілей та потреб? Виясніть, яка інформація вам потрібна для ширшого розуміння та вирішення проблеми. Потім зберіть інформацію й продумайте ресурси та дії: що можна зробити в короткостроковій та довгостроковій перспективі; що вам для цього потрібно? Продумайте стратегію, а коли настане час дій, контролюйте їх та будьте готові за потреби перебудувати стратегію.

3. Інтерналізуйте (від лат. Interior – «внутрішній»; процес перетворення зовнішніх дій,

властивостей предметів, понять, соціальних форм спілкування в стійкі внутрішні якості особистості через засвоєння норм, цінностей, вірувань, установок, уявлень тощо). Засвоюйте інтелектуальні стандарти. Кожен тиждень працюйте з однією з інтелектуальних норм (зрозумілість/чіткість, точність, доречність, глибина, широта, логічність, значення та ін.). Наприклад, якщо ви зосередитесь на «зрозумілості» протягом тижня, спробуйте зауважувати, коли ви незрозумілі в спілкуванні з іншими та коли інші люди незрозумілі у тому, що вони говорять.

4. Ведіть інтелектуальний щоденник.

Кожен тиждень записуйте його в такому форматі: опис емоційно значимої для вас ситуації, вашу реакцію на неї, її аналіз та оцінку аналізу (що ви взнали про себе? Що б ви зробили інакше, якби можна було б повторити цю ситуацію?). .

5. Перебудовуйте характер. Виберіть одну інтелектуальну рису – наполегливість, автономія, співчуття, хоробрість, смиренність тощо – та розвивайте її протягом тижня. Наприклад, обравши смиренність, фокусуйтеся на моментах, коли ви визнаєте, що ви – неправі, а також на моментах, коли ви відмовляєтесь це визнавати навіть тоді, коли погоджуєтесь з доказами цього (це моменти захисту, коли,__ наприклад, ми кажемо: «Я вже знаю все, що маю знати про це»). Спробуйте розширити ваші знання/переконання та прийняти інші думки.

6. Зменшуйте рівень егоцентризму. Людині властиве егоцентричне мислення – несвідомий нахил на користь себе. Спостерігайте за собою у таких ситуаціях: коли я думаю егоцентрично? Чи говорю часом щось ірраціонально – аби отримати свою вигоду? Чи намагаюся я нав’язати свою волю іншим? Зафіксувавши такі моменти, спробуйте вдатися до саморефлексії, задавши собі такі питання: а що б в такій ситуації відчувала та зробила б раціональна людина?

7. Передивіться свій погляд на речі.

Ми живемо в світі, де часто кожна ситуація є вже певними чином «визначена» (соціальними нормами, правилами, цінностями тощо). І те, як визначена ситуація, впливає на те, як ми почуваємося в ній і як ми діємо. Але насправді кожна ситуація може бути

визначена багатьма способами – в цьому і закладено можливості для нас.

Кожен з нас в силі дивитися на проблеми чи «негативні» ситуації під іншим кутом зору, побачити в них конструктивні/позитивні моменти, знайти шляхи виходу і бути щасливішим. Щоб практикувати такий підхід, потрібно встановити певні принципи. Наприклад, можна створити список 5-10 негативних ситуацій, де ми відчуваємо себе сердитими, незадоволеними, розчарованими тощо. І до кожної з них знайти альтернативні бачення і модель поведінки. Звісно, існують дуже складні ситуації (хоча насправді їх значно менше ніж тих, де ми навіть не намагаємося побачити альтернативи), в яких спершу важко знайти вихід, але навіть тоді ви можете зробити так, як радить мудрий англійський дитячий віршик:

«For every problem under the sun, there is a solution or there is none. If there be one, think til you find it. If there be none, then never mind it». Відкладіть думки про цю проблему на якийсь час – тоді вихід може знайти вас сам.

8. Працюйте зі своїми емоціями. Щоразу, коли ви відчуваєте негативні емоції, спитайте

себе: які мої думки привели мене до цього? як інакше я можу подумати про те, що

мене так турбує? Можливо щось в цій ситуації є смішним, або цікавим/новим досвідом (дозвольте собі здивуватися, що і таке буває в світі!)? Якщо ви знайдете відповіді на ці питання – ваші емоції неодмінно змінюватимуться.

9. Проаналізуйте вплив групи на ваше життя.

Час від часу задавайте собі питання, як на вас впливає той чи інший колектив/група/соціум: яку поведінку від вас очікують/вимагають? Що забороняють робити? Часто групові норми можуть впливати на нас на несвідомому рівні, в результаті чого ми можемо забороняти собі думати чи вчиняти певні речі. Тоді як насправді, можливо вам давно хотілося б поводитися інакше (згідно з особистих норм та цінностей).

Застосовуючи ці стратегії для свого життя, параллельно ви можете почати будувати уроки та працювати над проектами eTwinning Plus із застосуванням вправ для розвитку критичного мислення учнів.

Можна щодня розвивати в учнів базові навички, необхідні для критичного мислення:

спостережливість; схильність до інтерпретації, аналізу, виведення висновків; властивість давати оцінки (ідеям, предметам, явищам тощо).

Питання для самоперевірки:

1.Що таке «критичне мислення»?

2.Для чого людині потрібно розвивати «критичне мислення»?

Бажаю успіхів!