Практичні поради для вчителів:
1. Якщо ви занепокоєні незвичною працею в онлайн-режимі, ви
можете відверто сказати дітям, що це для вас
новий досвід і ви трохи збентежені роботою в онлайн. Це
нормально – сказати дітям будь-якого віку, що ви це робите вперше і вам дещо
ніяково.
Те, як ви опановуєте новий досвід, може бути більшим уроком
для дітей, ніж те, що вони вчать сьогодні за навчальним планом.
2. Діти зараз позбавлені живого
контакту. Ми створені так, що найкраще ми сприймаємо інформацію, коли бачимо
живу людину.
Якщо в наявних умовах у вас є можливість живого
контакту, це буде набагато продуктивніше. Бачити і чути вчителя – це
те, чого потребують діти в будь-якому віці. Також чудово, якщо ви будете
готувати презентації на 7-10 хвилин, тому що в сучасних дітей провідний канал
сприйняття інформації – візуальний.
3. Діти відвикають від колективу
та вчителя, і якщо не намагатись “втримати” їх, після карантину доведеться
вкладати час і зусилля в адаптацію, “повернення” дітей.
Найважливіше зараз – не втратити з ними контакт і зберегти
довіру. Якщо у вас є можливість зробити для учнів розсилку – просто з жартом, з
чимось особистим, з людським зверненням – це буде прекрасно.
Дітям зараз тривожно, а якщо нам тривожно – ми не вчимось. І
чим більше поряд із дітьми адекватних дорослих, тим краще. А кому довіряє
дитина? Батькам та вчителям. Насправді це буде на користь навчанню і зараз, і
тоді – коли все це закінчиться і діти знову прийдуть до школи. Ви не повинні
втрачати зв’язок.
4. Зараз у вас є можливість
змінити свій образ і ставлення дітей до себе з формального і вимушеного на
ставлення до вчителя як до людини. Якщо зараз учитель зробить щось, що не
вкладається у стандартний образ, щось, що спочатку викличе в дитини навіть шок
(скажімо, відправить жартівливу розсилку або одягне для відеочату котячі
вушка), – це буде прекрасно.
У вас є можливість поекспериментувати зі своїми образом та
підходом.
5. Якщо дитина зробила домашнє
завдання і бачить, що дорослий його не перевірив, – у неї знижується мотивація.
Тому, якщо ви даєте домашнє завдання, то обов’язково дайте і зворотний
зв’язок у зручному для вас вигляді. Також важливо обговорити,
що буде, якщо дитина не виконає завдання.
6. І, нарешті, потурбуйтесь,
щоб самим не вигоріти. Ми увійшли в цей карантин уже вигорівшими і живемо
зараз у режимі енергозбереження. Ми не знаємо, наскільки це затягнеться. І тому
вмикаємо турботу про кожен елемент системи – і про себе також.
МОЛОДША ШКОЛА
1. Ідеально, якщо у вас є
можливість і сили збирати дітей через Zoom або подібні застосунки з можливістю
відеоконференції, щоб діти могли спілкуватись одне з одним –
хоча б 10 хвилин на день. Нинішня ситуація – чудова можливість стимулювати
дітей до спілкування в колективі, що, між іншим, є профілактикою булінгу.
Класна група у вайбері або щось інше, будь-який застосунок,
який дасть можливість дітям надсилати одне одному промені добра, – це має бути
ініційовано вчителем. З маленькими можна разом співати пісеньку – скажімо, ту,
яку вони співали у класі, або проводити те ж ранкове коло: його
можна робити в загальний конференції – “привіт-привіт” і надсилати одне одному
сердечки.
2. Спілкування онлайн – це велике
психічне навантаження для маленької дитини, у деяких аспектах набагато більше,
ніж перебування у класі. Це стосується малюків, у яких ще немає внутрішнього
розуміння, як влаштоване віртуальне спілкування.
На вас падає велике навантаження, бо ви стаєте модераторами
загальної розмови. Вам треба впевнитись, що всі бачать одне одного, що
в кожного є право голосу, і ви регулюєте ці контакти. Окремо вам треба
попередньо побудувати концепт і план вашої зустрічі так, щоб
це не перетворилося просто в загальний галас.
3. Важливо відзначити
кожного персонально. Якщо знайдуться сили, кожному сказати добре слово та
прислати персональний смайлик, як дають наліпки малюкам.
4. Для малюків важлива не
частота, а регулярність спілкування. Можна виходити у відеоконференцію не
щодня, а кілька разів на тиждень – це логічно ще й з огляду на те, що на
підготовку витрачається набагато більше часу. Треба також дати собі час на
відновлення, бо віртуальне спілкування для багатьох енергетично затратніше, ніж
урок у класі.
5. Коли діти зустрічаються після
розлуки і перебувають у стані стресу, та ще й зустріч відбувається в незвичному
форматі – треба максимально уповільнити темп розмови. Тому що від
наших темпу і гучності залежить стан того, хто з нами взаємодіє. Ваш спокійний
і тихий голос уже буде стабілізацією.
СЕРЕДНЯ ШКОЛА
1. З підлітками важливо
встановити жорсткий режим зустрічей. Треба, аби вони чітко знали, що коли
буде, коли вони здають домашнє завдання тощо.
2. Важливо, щоб учитель дав
підтримку учням. У тому сенсі, що він має розуміти, як їм складно –
насамперед, не спілкуватись одне з одним. Адже головне завдання підліткового
віку – входити в контакт зі своєю референтною групою, тобто з однолітками. А
вони зараз майже позбавлені цього контакту.
3. Хоча підлітки – вже не малюки,
чудово, якщо у вчителя буде можливість їх усіх бачити. Якщо ви можете сказати
персональне слово кожному або просто перелічити всіх у загальному чаті – це теж
буде важливо. Тому що, не дивлячись на їхній опір дорослим, підліткам треба
відчувати себе частиною загалу.
4. Сучасні підлітки
технічно просунутіші за нас – і важливо не соромитись просити їх про допомогу. Якщо в підлітків буде можливість відчути свою силу,
це підніме авторитет учителя в їхніх очах. А якщо згодом ви скажете: “Дивіться,
я взагалі цього не розуміла, але завдяки вам змогла опанувати” – це
стане зоною їхнього найближчого розвитку. Вони відчують, що допомогли іншому,
зробили потрібне і важливе. Якщо вчителька, від якої цього не очікують, раптом
опанує інтернет – її “бали” в очах підлітків одразу злетять до стелі.
5. Ця криза може привести нас до
нового формату стосунків з учнями. Ви можете сказати: “У мене зараз
купа технічних питань, до кого я можу звертатись?”. Або спитати в них, які
фільми або серіали вони дивляться, в які ігри грають – це стане можливістю бути
в більшому контакті і зрозуміти, чим вони дихають.
СТАРША ШКОЛА
1. У старшій школі діти
зазвичай самі знають, чого їм не вистачає і де в них слабкі місця. Учитель
спрямовує їх, відкриває їм двері і насправді більше орієнтується на питання, які
вони ставлять. Ну, і сам ставить питання – у чому зараз я можу вам допомогти?
2. Говоріть їм, якщо виникають
технічні складнощі і просіть поради. І, можливо, якщо в них залишаються
сили і час, запропонуйте бути тьюторами, розробниками і
“пояснювателями” чогось для молодших дітей. Тому що учні середньої школи
будуть краще вчитись у старшокласників, ніж у вчителів. А для старшокласників
це можливість повторити матеріал, адже ЗНО містить
програму всієї школи з 5 класу.
3. Для старшого школяра вчитель є
провідником. Це довірена людина, до якої можна звернутись. Карантин –
це час, коли діти можуть поставити вам додаткові запитання, надолужити щось за індивідуальним
планом. Учитель час від часу має виходити на спілкування з усією групою,
але можна також просто надсилати завдання в месенджер: у нормі, у
старшокласників має вистачити послідовності їх виконати. Звісно, це не скасовує
особистий контакт, адже це, окрім передачі знань, – підтримка.
Важливо розуміти, що ця криза дає нам можливість обнулитись,
вийти з цього в новій якості одне для одного. Це шанс і для вчителів, і для
директорів шкіл – передивитись відносини, кордони одне одного. Ця можливість не
пов’язана з віком, посадою або обставинами, а виключно з нашими станом і
готовністю до змін.
